Обмеження амплітуди при вирізанні майстер-диска
Розглянемо щонайменше три обмеження на амплітуду, яку необхідно вирізати.
Перше обмеження — геометричне. Воно зумовлене заднім кутом різця різальної головки (45°) — тож радіальна швидкість ніколи не повинна перевищувати тангенціальну. Це додатково накладає на вхідну програму обмеження у 6 дБ/октаву, починаючи приблизно з 2 кГц (детальніше описано нижче).
Друге обмеження — кінематичне. Воно пов’язане з радіусом стикання (оскуляційним колом) стилуса звукознімача під час відтворення цієї канавки (детальніше нижче).
Третє обмеження — термічне (нагрівання котушки). Вихідний сигнал, записаний із кривою корекції IRIAA (Inversion RIAA), фактично є сигналом швидкості, який збільшується на 6 дБ на октаву вище частоти 2 кГц. Проте, оскільки струм котушки генерує силу, для забезпечення постійної швидкості необхідний струм у котушці також повинен зростати разом із частотою на 6 дБ/октаву… Таким чином, у частотному діапазоні, де перегрів є критичним фактором, потужність зростає на 12 дБ/октаву, починаючи з 2122 Гц. На частоті 20 кГц вона збільшується приблизно на 40 дБ (у 10 000 разів!), щоб забезпечити такий самий рівень сигналу, як і на 1 кГц.
На щастя, інші обмеження стримують нас від цього. Проте пікова потужність підсилення у 500 Вт уже не була чимось нечуваним, а «війна за гучність» зрештою призвела до появи кіловатних підсилювачів (і безлічі спалених котушок ріжучих головок, навіть попри гелієве охолодження).
Геометричні обмеження

Існують теоретичні обмеження при нарізанні лакових дисків (або металевих майстер-дисків), які, здавалося б, лімітують швидкість запису. Однак емпіричні дослідження показують, що до цих теоретичних розрахунків необхідно додати реальні дані.

Теоретично діє дуже просте правило: максимальна (пікова) швидкість коливання різця не може перевищувати лінійну тангенціальну швидкість канавки. Якщо різець зміщується надто швидко (під кутом понад 45°), фаска на його задній грані починає зачіпати щойно прорізану доріжку, деформуючи або руйнуючи її стінки.
Це правило дещо ускладнюється тим, що тангенціальна швидкість змінюється по всій довжині спіралі. Тим не менш, її межі можна визначити дуже точно. На зовнішньому краї платівки лінійна швидкість становить 0,509 м/с, а на найближчому до центру зменшується до 0,196 м/с. Таким чином, на довгограючій платівці (LP) із частотою обертання 33⅓ об/хв швидкість запису ніколи не перевищить 50 см/с, і навіть цього показника можна досягти лише на найпершій, крайній канавці.
Цей висновок підтверджують численні вимірювання, зокрема всебічне дослідження компанії Shure Brothers Inc. Вони доводять, що жодна корисна модуляція ніколи не виходить за межі 50 см/с. Сигнали вищого рівня можуть виникати лише внаслідок механічного пошкодження канавок, що є аномалією.
Це ж правило діє і для інших типів платівок. Наприклад, максимальна швидкість запису для 12-дюймового синглу на 45 об/хв становить 68 см/с. Водночас максимальна швидкість запису на зовнішній доріжці 12-дюймової платівки на 78 об/хв досягає 118 см/с, що на 7,5 дБ вище, ніж у стандартного лонгплея (LP).
Кінематичні обмеження (обмеження при відтворенні).

При відтворенні грамплатівки ситуація значно ускладнюється порівняно з наведеними вище міркуваннями. З’являється додаткове обмеження на швидкість відтворення: воно виникає, коли радіус голки (стилуса) перевищує радіус записаної кривої канавки.
Очевидно, що досягти максимальної швидкості неможливо, якщо ефективний радіус голки більший за радіус дотичного кола в будь-якій точці викривленої траєкторії. Простіше кажучи: голка фізично не здатна «вписатися» у круті повороти канавки.
Визначення мінімального радіуса будь-якої ділянки плавної кривої в точці (P) належить до царини диференціальної геометрії. Математичним розв’язком цієї задачі є оскуляційне коло (або «коло дотику»), яке найкраще апроксимує кривизну (C) у точці (P).

Це також називають втратою довжини хвилі: що більша різниця між геометрією різця різальної головки та алмазного стилуса (голки) звукознімача, то більша ця втрата.
Це явище також можна вважати межею прискорення. Тобто під час запису (нарізання) діють обмеження швидкості, а під час відтворення — обмеження прискорення. Цілком природно, що піки найбільшого прискорення збігаються з точками максимального вигину канавки. Насправді це певне спрощення, оскільки прискорення іноді штучно обмежують ще на етапі запису.
